1. (у філософії та теології) Позначення Бога або абсолюту через позитивні визначення та атрибути, що стверджують, які якості йому притаманні (на противагу апофатичному, “від’ємному” богослов’ю).
2. (у лінгвістиці) Стосуючийся використання позитивних тверджень або афірмативних конструкцій для опису явища.