Значення
- (Історія) –
Відкрита легка двоколісна підвода з ресорами, запряжена однією або парою коней, що використовувалася в Західній Україні та деяких інших європейських країнах як транспортний засіб у XIX — першій половині XX століття.
- (Історія) –
Назва старовинного легкого пасажирського екіпажу, поширеного в Італії та інших країнах Європи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. каруц, р. каруца, д. каруцові, з. каруца, о. каруцом, м. каруці, к. каруц
Походження слова (Етимологія)
Слово «каруца» в українській мові має два значення. Перше — це віз, запозичене з болгарської та сербохорватської, а через них з румунської та молдовської, де воно походить від латинського «carrus» (віз). Друге значення — «карусель» або вертикальний токарний верстат, яке прийшло через французьку, можливо, за посередництва російської та німецької, і походить від італійського «carosello», що в свою чергу сходить до арабського «kurradž» (гра з дерев’яними кіньми) та перського «kurra» (лоша).