карт

1. Власна назва міфічного персонажа, велетня-будівельника з українських легенд, який носив землю в череві та сипав її, утворюючи пагорби та кургани.

2. Рідкісне варіант написання слова “карт” як скороченого позначення карти (географічної, топографічної, ігрової тощо), що вживається переважно в спеціалізованих контекстах (наприклад, у назвах файлів, каталогах, технічній документації).

Приклади:

Приклад 1:
3 квітня 1935 Корчмарські чари Кіптява свічка й ніж щербатий, червінна королева з карт. Змішалась ява з сном крилатим і все недійсне — ніч і чар.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
Звідси граничне значення інтервалу m 0 .гр λλ =∆ , тобто інтерференційну карт и- ну для немонохроматичного світла можна спостерігати, коли ширина інтервалу дов- жин хвиль не перевищує граничного: m 0 0 .гр λλλ =∆<∆ . — Андієвська Емма, "Роман про людське призначення" Приклад 3: В Полтаві перший світський круг, куди я увійшов, був кружок ліберальних учителів, так там карт не було, і раз-два Стронін поставив це перед мною в похвалу тому кружку, сказавши, що карточний стіл — це testimonium paupertatis animorum[19] компанії. В часи ж, коли піднялась справа емансипації, так той же Стронін, котрий був чоловік досить світський і бував по всяких кругах губернських, було не раз каже, оповідаючи про яку вечоринку: «Не пізнаєш Полтави!
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”