карлючити

[kɑrljut͡ʃɪtɪ] Дієслово

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    (дієслово) Робити карлючками, закручувати, завивати (волосся, шерсть тощо).

  2. (Лінгвістика) –

    (дієслово, переносне значення) Ходити, рухатися звивистими шляхами; витися, звиватися (про річку, стежку тощо).

  3. (Лінгвістика) –

    (дієслово, розмовне) Писати або малювати недбало, нечітко, незрозумілими закарлючками.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я карлючу, ти карлючиш, він карлючить, ми карлючимо, ви карлючите, вони карлючать

Більше записів