Древослів

Словник Української Мови

карлуватий

[kɑrluʋɑtɪj] Прикметник

Буква:К

Значення

  1. (Геологія) –

    Який має карли, тобто виступи, горби, нерівності на поверхні; горбатий, викривлений.

  2. (Геологія) –

    Уживається як власна назва географічного об’єкта — Карлуваті гори (Карлуваті гори).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. карлуватий, р. карлуватого, д. карлуватому, з. карлуватого, о. карлуватим, м. карлуватім

Більше записів