1. Про ворону, гавку та деяких інших птахів: видати характерний різкий, хрипкуватий звук (крик).
2. Перен., розм. Про людину: різко та неввічливо, з серцем щось сказати, буркнути.
каркнути
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А коли на голих козаків глянув євнух, то його жовте лице стало наливатися сиззю, а білий, як варена риба, язик вивалився з рота та й так і завис… Нарешті євнух спромігся щось тонко каркнути. Зблідлі, — а це було видно навіть крізь чорну шкіру, — пополотнілі від жаху негритянки змелися з верблюдів.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: дієслово () |