карбованець

Приклад 1:
Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є. Усіх грошей лежало там тридцять один карбованець і двадцять копійок. — П’ять карбованців і двадцять копійок я лишу для себе на дорогу до Києва, — сказав собі він, — а двадцять шість карбованців однесу погорілим… Так отак-то!
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
І після того, як із зізнання підсудного точно встановлено, що ablativus autoris[8] в українській мові ніким, ніде й ніколи не може бути вживаний, що для переведення розванта­ження мови дієслівні речівники мусять бути старанно й невхильно обходжувані; після того, як він, вгорі названий і зазначений, виявив цілковите розуміння, чому людина ходить по вулицях у справах на адресу з наказу за основ­ними правилами мови, його висвячено на лицаря україні­зації першого розряду з оплатою академічної години один карбованець вісімдесят копійок.Записуючи його адресу й видаючи йому посвідку, елегантський секретар лекторського бюро приємно сказав йому:— Сподіваюсь, товаришу, що ви за тиждень-два дістанете призначення в установу й зможете, — додав він, мило посміхаючись, — перемінити свій френч на щось відповідні­ше. Все лихо українців у тім, що вони кепсько одягаються.Степан сам цілком свідомий був слушності його слів.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Приклад 3:
— Гляньте лиш: карбованець i три четвертаки! Де це ти добув, хлопче?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”