1. (техн.) Оброблений карбідами — сполуками вуглецю з металами або деякими неметалами, що наносяться на поверхню металевих деталей для підвищення їх твердості та зносостійкості.
2. (метал.) Про сталь або інший метал, поверхневий шар якого насичений вуглецем (карбонізований) для створення твердої оболонки при збереженні в’язкої серцевини.