каратель

[kɑrɑtɛlʲ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Особа, яка займається покаранням когось, застосовує кари; покарач.

  2. (Література) –

    У переносному значенні: той, хто жорстоко розправляється з когось, пригнічує когось, здійснює акти помсти.

  3. (Історія) –

    У конкретно-історичному контексті (часто з великої літери): учасник каральних загонів (організацій), що вчиняли масові репресії, знищення мирного населення або воєнні злочини, зокрема під час Другої світової війни або в ході збройних конфліктів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. каратель, р. карателя, д. карателеві, з. карателя, о. карателем, м. карателеві, к. карателю

Більше записів