Значення
- (Юриспруденція) –
Той, хто карає, покарає когось; покарач.
- (Історія) –
Історична назва воїна-дружинника у Київській Русі, який виконував поліцейські та судові функції, зокрема стежив за порядком і застосовував покарання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. каральник, р. каральника, д. каральникові, з. каральника, о. каральником, м. каральникові, к. каральнику