1. (про людину) Такий, що має каракулі — хвилясте, кучеряве волосся.
2. (перен., розм.) Завитий, покручений, з хвилястими вигинами (про предмети, рослини тощо).
каракуватий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови