Древослів

Словник Української Мови

каракатий

[kɑrɑkɑtɪj] Прикметник

Буква:К

Значення

  1. (Зоологія) –

    Який має каракулі, тобто густу, кучеряву шерсть (переважно про вівців).

  2. (Зоологія) –

    Уживається як складова частина власних назв порід овець, наприклад, вівця каракульської породи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. каракатий, р. каракатого, д. каракатому, з. каракатого, о. каракатим, м. каракатім

Більше записів