кар

Приклад 1:
То був апогей моєї музичної «кар’єри», невдовзі заняття довелося кинути через хворобу сухожиль на правій руці та й за браком часу. Тим з більшим запалом поринула я в концертне життя: хори — народні й академічні, виконавці — вокалісти й інструменталісти — Зара Долуханова і Ніна Дорліак, тріо Лісіціан, Святослав Ріхтер і Мстислав Ростропович (ніколи не забуду його блискучих авторських концертів з коментарями до виконуваних ним творів, зокрема присвячених йому концертів Шостаковича, з демонстрацією досягнень своїх учнів), симфонічні концерти з уславленими диригентами, серед яких Віллі Фереро, Герман Абендрот, Євгеній Мравинський, чеський симфонічний оркестр із Карелом Анчерлом, та й наші незрадливі й невтомні Натан Рахлін і Костянтин Симеонов, — вибирати було з кого.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— За десять кар єгипетських!» А ще через хвилину доповнив: «І за десять міст пале­ стинських». Коли число десять було належним чином пошановано, а келихи осушено, постановив я вдатися до музики і, повер­ нувши собі лютню, підібрав на ній спершу «Duolsi la vita», а тоді — без будь-яких переходів — «Ecco la primavera»2, однак лютня якогось біса перестала мене слухатися, можливо тому, що робилося чимраз холодніше і в мене задубіли пальці, до того ж я переплутав слова.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
III Заг­ля­нув Че­ре­вань у пе­кар­ню: – Е,- ка­же,- да се ж ти мені й же­ни­ха привіз, па­не бга­те! (А в пе­карні дав­но вже сидів Пет­ро Шра­мен­ко, роз­мов­ля­ючи з Че­ре­ва­ни­хою і з її доч­кою Ле­сею.)
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”