Словник Української Мови
Буква
1. Штучне синтетичне волокно поліамідного типу, що відрізняється міцністю, пружністю та стійкістю до зношування; використовується для виготовлення тканин, трикотажу, мотузок, корду тощо.
2. Тканина або виріб (наприклад, панчохи, сітка), виготовлені з такого волокна.
Приклад 1:
Із зернових вони вирощували переважно пшеницю-еммер (вид полби), ячмінь і сорго, з городніх — часник, огірки тощо, з технічних — льон, з волокон якого ткачі виробляли напівпрозору тканину, значно тоншу за сучасний шовк чи капрон. Пора жнив наставала у березні — квітні, у південних номах на місяць раніше, ніж у північних.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”