1. Той, хто навмисно чи зі зловтіхи чинить капості, створює неприємності, заважає комусь; збитник, шкодник.
2. Розм. Про того, хто викликає роздратування, досаду своєю поведінкою або властивостями; неслухняна, набридлива дитина.
капосник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А ганитель її є капосник плоті, ангел сатани нський. Не люди винні в цьому, а огудний дух, що оволодів їхніми серцями.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |