капо

1. (від італ. capo — голова) У фашистських концтаборах — ув’язнений, якого адміністрація призначала старшим над групою інших в’язнів для нагляду та виконання адміністративних функцій, часто відомий жорстокістю та співпрацею з керівництвом табору.

2. (від фр. capot — капот) Застаріла назва капота автомобіля — верхньої кришки, що закриває моторний відсік.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |