Значення
- (Релігія) –
Невелика християнська культова споруда для молитви, відправлення служб, зберігання релігійних реліквій, часто окремо стоїть або входить до комплексу більшої будівлі (наприклад, замку, палацу, шпиталю).
- (Релігія) –
Окремі приміщення або вівтарні частини у великому храмі (соборі, костьолі), що мають свій присвячений престол і призначені для окремих богослужінь.
- (Релігія) –
Назва деяких католицьких (переважно римо-католицьких) церков у Галичині та на Західній Україні.
- (Соціологія) –
Переносно: невелика група людей, яка відокремилася від основної організації чи спільноти через розбіжності у поглядах (зазвичай ідейних або релігійних).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. каплиця, р. каплиці, д. каплиці, з. каплицю, о. каплицею, м. каплиці, к. каплице
Походження слова (Етимологія)
Слово «каплиця» походить з польської мови (пол. kaplica), звідки воно було запозичене в українську, білоруську та російську мови. У польській мові це слово відоме з XV століття, а саме воно походить від чеського «kaple» (старочеське «kapła»), яке, у свою чергу, через давньоверхньонімецьке «kápelle» (середньоверхньонімецьке «kapëlle») походить від середньолатинського «cappella», що означає «каплиця». Таким чином, слово має глибоке коріння, пов’язане з християнською традицією та архітектурою.