Словник Української Мови
Буква
Невелика християнська культова споруда (часто з дзвіницею), призначена для молитов, відправлення треб, встановлення ікон; маленька каплиця.
Назва невеликого відділення, приміщення або шафи в церкві, де розташований вівтар або зберігаються релігійні речі.
Переносно: затишне, укрите місце, схоже на маленьку будівлю чи притулок.
Приклад 1:
— що за прізвище ідіотське, я закохався по вуха вже в саме ваше прізвище, пані Різенбокк 2), сонце било нам в очі, скелі летіли обабіч автостради, а проте всюди були придорожні знаки людського перебування: міст над потоком, капличка, корови в травах, Божа Матір, зруйнована вежа, облуплений мур, кілька овець, школа за поворотом, Божа Матір, опудало в саду, розбійничий замок, мисливська ресторація, автозаправка, Божа Матір, капличка, пасіка, рибальський заїзд, водяний млин, цвинтар, Божа Матір, дівчинка з кошиком, розбійницький замок, готель з геранями (гарденіями? гортензіями?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”