Словник Української Мови
Буква
1. В архітектурі: верхня частина колони або пілястра, що безпосередньо сприймає навантаження від горизонтальної балки (архітраву) і візуально завершує стовп, часто багато прикрашена ліпниною або різьбленням.
2. У поліграфії та наборній справі: велика (прописна) літера, особливо того шрифту, який використовується для набору основного тексту.
Приклад 1:
Двометрову капітель однієї з таких колон (її поставили в III ст. до н. е. в Сарнатхі, на місці першої проповіді Будди) прикрашають протоми (фігури, що зрослися спинами) левів.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
«Лев’яча капітель» — твір глибоко національний за формою і змістом, тому її зображення стало гербом Республіки Індія. У перші століття нашої ери в Гандхарі під впливом елліністичних художніх традицій склалася місцева художня школа, що її називають «греко-буддійською» чи просто гандхарською.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”