капелюшик

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “капелюх”: невеликий головний убір з полями або без них.

2. (у ботаніці) верхня частина певних грибів (наприклад, мухомора), що має форму купола, шапинки або щитка і прикриває ніжку.

3. (у техніці, розм.) захисний або декоративний елемент у формі невеликого ковпачка, що накриває верхню частину чогось (наприклад, капелюшок гвинта, лампочки).

Приклади вживання

Приклад 1:
— спитав Андрій, дивлячися, що стара зашнурувалась у корсет, одягла якусь парадну та старомодну сукню, настромила на голову собі наколку і напнула якийсь кумедний капелюшик. — Піду до суддіїхи.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |