кантиляція

Значення

1. (Релігія) –

   У юдаїзмі — особливий спосів співу чи речитативу при читанні священних текстів (Тори, Пророків) у синагозі, що регулюється системою спеціальних мелодійних формул (тропів) та графічних знаків (теамім), які вказують на наголос, інтонацію та розділення фраз.

2. (Мистецтво) –

   У музикознавстві — техніка гри на струнних інструментах (особливо на скрипці), при якій один довгий звук виконується безперервним коливанням смичка, що створює ефект тремоло або вібрації, подібний до співу голосом (кантілени).

Правопис та відмінювання