1. У музиці: заздалегідь існуюча мелодія (часто взята з григоріанського хоралу), яка протягом поліфонічної композиції (наприклад, мотету або меси) проводиться в одному з голосів довгими нотами, тоді як інші голоси створюють на її основі контрапунктичне оформлення; основний, нерухомий голос у багатоголоссі.
2. У переносному значенні: незмінна основа, центральна ідея, що проходить через якесь явище, твір мистецтва, процес тощо.