кантата

1. Велика вокально-інструментальна композиція для солістів, хору та оркестру, часто на драматичний, ліричний або урочистий текст, що за формою займає проміжне положення між оперою та ораторією.

2. Невеликий музичний твір для голосу (голосів) з інструментальним супроводом, що нагадує сольну пісню розгорнутої форми, поширений у творчості композиторів XVII–XVIII століть.

Приклади вживання

Приклад 1:
В основі її лежала «Мала масонська кантата», поверх якої впліталися окремі синкопи «Маршу розенкройцерів» та буфонні ритми «Вальсу чорно­ книжників»1. Що там було ще — навіть Перфецький не міг 1 «Мала масонська кантата» — останній із завершених творів Моцарта, KV 623 (15.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Частина мови: іменник (однина) |