Словник Української Мови
Буква
1. Який відповідає канонам, правилам, установленим церквою; що має силу закону, правила у релігійній сфері.
2. Який є обов’язковим зразком, класичним, загальновизнаним і незмінним у певній галузі знань, мистецтва тощо.
3. У математиці, фізиці та інших науках: такий, що має стандартну, загальноприйняту, найпростішу або найзручнішу форму.
Приклад 1:
Подібно, як і Могила, він високо цінив правительственну санкцію, одержану православною церквою від короля Володислава і пильнуючи високо тримати канонічний престиж своєї єрархічної власти, з другого боку вважав потрібним держатись кріпкої лояльности супроти польської корони і не брати ніякої участи в яких-небудь двозначних і явно ворожих виступах супроти неї. І він, і взагалі єрархічні верхи київські, весь час стояли осторонь від козацького повстання, нічим не підчеркуючи своєї солідарности з ним.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”