Словник Української Мови
Буква
1. Невелика канава, вузька та неглибока траншея, звичайно вирита для відведення води або як межа.
2. Поздовжнє заглиблення, жолобок на поверхні чого-небудь (наприклад, на деталі, диску, стовбурі дерева).
3. У поліграфії — заглиблення, що розділяє колонки набору або сторінки у друкованій формі.
4. У медицині — невелике анатомічне заглиблення, борозна (наприклад, сльозова канавка).
Приклад 1:
Васильєвський острів, Ермітаж і Російський музей, Зимова канавка, остання квартира Пушкіна і місце дуелі на Чорній річці, Царське Село і Павловськ, Петербург Некрасова й Достоєвського, прогулянки білими ночами (це було у травні — червні) примарною містерією міста, коли «одна заря сменить другую спешит, дав ночи полчаса»… Такий поетичний, побачений очима юної матері Петербург лишився у моїй свідомості на все життя, якийсь «автономний», не підвладний пізнішим втручанням літературних і нелітературних вражень. Пам’ятаю, десь у 60-х я мала розмову з Євгеном Сверстюком, який щойно тоді побував у Ленінграді — і побачив його очима Шевченкового «Сну» — казенним, «аракчеєвським», бездушно офіціозним, під егідою «Первого» і «Второй»… «Мого» Петербурга він не побачив, наші сприйняття якось не накладалися одне на одне і навзаєм відштовхнулися.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”