Приклад 1:
Лукашева хата починає біліти стінами; при одній стіні чорніє якась постать, що знеможена прихилилась до одвірка, в ній ледве можна пізнати Мавку; вона в чорній одежі, в сивому непрозорому серпанку, тільки на грудях красіє маленький калиновий пучечок. Коли розвидняється, на галяві стає видко великий пеньок, там, де стояв колись столітній дуб, а недалечко від нього недавно насипану, ще не порослу моріжком могилу.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Лукашева хата починає бiлiти стiнами; при однiй стiнi чорнiє якась постать, що знеможена прихилилась до одвiрка, в нiй ледве можна пiзнати Мавку; вона в чорнiй одежi, в сивому непрозорому серпанку, тiльки на грудях красiє маленький калиновий пучечок. Коли розвидняється, на галявi стає видко великий пеньок, там, де стояв колись столiтнiй дуб, а недалечко вiд нього недавно насипану, ще не порослу морiжком могилу. З лiсу виходить Лiсовик, у сiрiй свитi i в шапцi з вовчого хутра. Л i с о в и к (придивляючись до постатi пiд хатою) Ти, донечко? Се я. Л i с о в и к Невже пустив тебе назад “Той, що в скалi сидить”? Ти визволив мене своїм злочином. Л i с о в и к Ту помсту ти злочином називаєш, ту справедливу помсту, що завдав я зрадливому коханцевi твоєму? Хiба ж то не по правдi, що дiзнав вiн самотнього несвiтського одчаю, блукаючи в подобi вовчiй лiсом? Авжеж!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
М.Ріесhаl «Legitymacjapoetycka» на моїм посвідченні місяць поклав вищерблену печатку тому не зовсім видно як брат брата бере на вили тут мій власний відтиск пальця вмоченого у калиновий сік тепер не можу відмовитися від жодного рядка як від папілярних ліній не можу прикритися ніяким щитом псевдоніму І. Калинець. Невольнича муза ~456 як равлик виставляю ріжки з кожного слова рекомендації маю якнайповажніші спочатку Антонич згодом прокурор Антоненко тепер листується зі мною АнтоненкодДавидович замість пера слугує мені тернина яку муза вийняла зі своєї сколотої ноги дивуюся як міг Пендклуб повірити у таке стило тому мої вірші подряпинидграфіті в одному примірнику на серці дивуюся як їх віднайдено і обдаровано Франківською премією вони ж далебі не каменярами висічені не вічні революціонери Карпат,або Посельська книжка 457~так собі дочасно зів’яле листя хоч і калинове 5.02.1980 с. Посельє, Балейський р—н, Читинська обл.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
