каломель

[kɑlomɛlʲ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Хімія) –

    Хімічна сполука, хлорид ртуті(I), білий або сіруватий порошок, нерозчинний у воді, що застосовувався в медицині як проносний та антисептичний засіб, а також у техніці.

  2. (Геологія) –

    (у мінералогії) Рідкісний мінерал, природний хлорид ртуті(I), що зустрічається у вигляді нальотів або кірочок білого, сірого або жовтуватого кольору у зонах окиснення ртутних родовищ.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. каломель, р. каломелю, д. каломелеві, з. каломель, о. каломелем, м. каломелеві, к. каломелю

Більше записів