1. В античній філософії та естетиці — ідеал гармонійного поєднання в людині високих моральних якостей (добра) та зовнішньої фізичної краси, досконалості духу й тіла.
2. У мистецтві та літературі — художнє втілення цього ідеалу, принцип, що виражає гармонію змісту та форми.