кальник

[kɑlʲnɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Техніка) –

    (діал.) Невеликий ручний інструмент для обробки дерева у формі гачка з гострим лезом, який використовують для вирізання пазів, вибіювання заглиблень або грубої обробки поверхні; вид тесла або долота.

  2. (Виробництво) –

    (спец.) Різновид сокири або тесла з лезом, загостреним у вигляді півмісяця, що застосовується в бондарстві для вирізування уступів (каль) на кінцях клепок при збиванні діжок.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. кальник, р. кальника, д. кальникові, з. кальник, о. кальником, м. кальникові, к. кальнику

Більше записів