1. Мовознавчий термін, що означає спосіб запозичення іноземних слів або словосполучень шляхом буквального, поелементного перекладу їх складових частин на українську мову (наприклад, «мислення» як калька з нім. «Denken», «водогін» як калька з грец. «водопровід»).
2. У ширшому значенні — механічне, некритичне наслідування або відтворення форми, структури чи способу дії, запозичених із зовнішнього джерела, без урахування специфіки нового середовища (переносне вживання).