калікуватий

1. Який має каліцтво, фізичний недолік; покалічений, увіччений.

2. Переносно: недосконалий, неправильний, спотворений; такий, що має вади, недоліки (про мову, стиль тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |