каліка

1. Людина з фізичними вадами, тілесними ушкодженнями або вродженими недоліками, що обмежують її рухливість або працездатність; той, хто покалічився.

2. (переносне значення) Той, хто має серйозні моральні чи духовні вади, хто спотворений внутрішньо.

3. (застаріле) Поранений або покалічений військовослужбовець, інвалід війни.

Приклади вживання

Приклад 1:
Каліка та й годі!.. Але за те о що я маю!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
Треба конче вияснити, бо інакше ці грошові передачі виглядатимуть негаразд — так наче я каліка чи старець на пенсії. 5/II — 43 р.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Частина мови: іменник (однина) |