1. (діал.) Те саме, що каліка — людина з фізичними вадами, утілеченням тіла; також про того, хто дуже втомився, знесилився.
2. (перен., діал.) Про щось пошкоджене, зламане, неповноцінне або зроблене неякісно.
каліч
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— вважають тепер мало не за красунь, — бідні Лукашенкові дівчатиська голодують, аж пожовкли, аби угнатися за лінією, сказано, добробут, нема ради, коли вся Европа взорується на американську цибату каліч, — однак сама ця худющість не така вже й страшна, хоч і не тішить ока. Зовнішність — це ще не вся людина.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |