калібрування

1. Процес визначення або встановлення точності вимірювальних приладів, інструментів або обладнання шляхом порівняння їх показів з еталонними зразками.

2. Процес налаштування, регулювання або приведення технічного пристрою, механізму або системи до необхідних параметрів точності та відповідності.

3. У технологічних процесах — операція встановлення оптимальних режимів роботи або точної кількості компонентів.

4. У переносному значенні — точне налаштування, приведення чогось до певних критеріїв, стандартів або вимог (наприклад, калібрування поглядів, оцінок).

Приклади вживання

Приклад 1:
В їх складі відслідкування паттернів руху очей, знаходження ключів доступу у вербальних предикатах, калібрування сенсорних предикативів різної модальності. Паттерни руху очей.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |