1. Одинадцята літера українського алфавіту, що позначає задньоязиковий глухий зімкнено-проривний приголосний звук [к].
2. Позначення, символ або скорочення, що починається з цієї літери (наприклад, у фізиці: К — позначення кельвіна, у бібліографії: К. — скорочення від імені Кирило).