іззовні

Приклад 1:
Та «одвічна», історичним рефреном повторювана анґажованість української літератури не є щось привнесене іззовні, накинуте чи кон’юнктурне, то її питома характеристика. Адже так було не через недостатність художньої потенції, не від свідомого нехтування чистими мистецькими ідеалами, то була внутрішня настанова, зроджена й підтримувана історичними умовами, зумовлена браком повноцінного культурного розвитку, нормального спектра різних форм національного життя, синдромом колоніалізму.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
І коли це нарешті дійшло до нього, то він зупи­ нився, то все зупинилося, і щойно розгорнутий сад згорнувся у безконечно малу нікчемну крапку, останню крапку в кінці останнього речення вже неіснуючої Книги, ні, книги, бо знову і знову пробивалося до нього звідкись іззовні одним єдине слово: «Станіславе!» (26 ) ЛЯ-ЧІ9Ф: В останньому зі своїх послань хочу повідомити Монсинь­ йорові про таке: a) Уранці 10 березня я ввійшла до готельного покою Рес­ пондента і побачила його сплячим у ліжку, але в одязі включно з плащем. Це виглядало одним із наслідків нічної вечері, яка відбулася в «Каза фарфарелльо» напередодні.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”