ізюбр

ІЗЮ́БР, -а, чол. Великий ссавець родини оленевих; один із підвидів благородного оленя, що поширений у Східному Сибіру та на Далекому Сході; відзначається великими рогами та буро-рудим забарвленням вовни влітку.

Приклади вживання слова

ізюбр

Приклад 1:
Отож звір ізюбр, та й коза, та й сохаті люблять ту землю їсти, особливо тоді, коли в них ростуть нові роги, що звуться панти. І найбільше ходять ізюбри на ті солонці, що на гарях, бо там просторіше і безпечніше — видно все навколо.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”