ІЗОТИ́ПІЯ, ї, жін.
1. спец. Властивість або стан ізотипного; однаковість, рівнозначність за типом, будовою чи походженням (переважно в науковій термінології).
2. лінгв. Семантична або структурна відповідність між мовними одиницями, що належать до різних рівнів мовної системи.