**ізоціана́т**, -а, чол. рід. Хімічна сполука, що містить функціональну групу –N=C=O; похідна ізоціанової кислоти. Використовується в промисловості для синтезу поліуретанів, герметиків, клеїв та лакофарбових матеріалів.
ізоціанат
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |