ІЗОТАХОФОРЕ́З, у, чол. Метод електрофоретичного розділення суміші заряджених частинок (іонів, білків, нуклеїнових кислот тощо), за якого всі компоненти мігрують з однаковою швидкістю в певному буферному середовищі, утворюючи чіткі послідовні зони, що межують одна з одною; застосовується в аналітичній хімії, біохімії та молекулярній біології для ідентифікації та очищення речовин.
ізотахофорез
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |