ІЗОСПОЛУКА, и, жін., спец. Хімічна сполука, що має однаковий з іншою сполукою кількісний та якісний склад, але відрізняється від неї будовою молекули та фізичними й хімічними властивостями; ізомер.
ізосполука
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |