ІЗОРИ́ТМА, и, жін., муз. Принцип композиції в середньовічній та ренесансній поліфонії (XIV–XV ст.), за яким ритмічна структура (талея) повторюється в одному або кількох голосах незалежно від висотної лінії (колору), що може змінюватися; один із засобів організації музичного матеріалу в месах, мотетах та інших вокальних творах.
Древослів
Словник Української Мови