ізопропілхлорид

ізопропілхлори́д, -у, ч. Хімічна сполука, безбарвна легкозаймиста рідина з характерним запахом, що є хлорпохідним пропану (C₃H₇Cl); використовується як розчинник жирів, олій, смол, а також у промисловому органічному синтезі для отримання ізопропілового спирту та інших речовин.