ізополісполука

ІЗОПОЛІСПОЛУ́КА, и, жін., хім. Сполука, що утворюється внаслідок конденсації однакових оксоаніонів (наприклад, вольфраматів, молібдатів, ванадатів) з виділенням води та формуванням складніших аніонів, які містять кілька атомів одного й того самого металу, сполучених через місткові атоми Оксигену; гетерополісполуки, на відміну від ізополісполук, містять атоми різних металів.