ІЗОПЛАНА́РНІСТЬ, -ності, жін., спец. Властивість за значенням ізопланарний; однакове просторове розташування, компланарність (див. компланарний) атомів або груп атомів у різних молекулярних структурах, що зумовлює подібність їхніх фізико-хімічних характеристик.
ізопланарність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |