ІЗОПЕНТИЛХЛОРИ́Д, -у, ч., хім. Хлорпохідна органічна сполука аліфатичного ряду, ізомер амілхлориду, що є безбарвною легкозаймистою рідиною з характерним запахом; використовується як розчинник та у хімічному синтезі.
ізопентилхлорид
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |