ІЗООСМІ́Я, ї, жін., біол., фізіол. Стан відносної сталості осмотичного тиску в рідинах та тканинах організму, що забезпечує нормальний перебіг обмінних процесів; здатність організму підтримувати осмотичну рівновагу внутрішнього середовища.
Древослів
Словник Української Мови