**ізонітрозин**, -у, *чол. рід.*, *хім.*, *фарм.* Органічна сполука, похідна ізонітрозогрупи, що використовується як реактив для виявлення та кількісного визначення деяких металів (наприклад, кобальту, нікелю) у хімічному аналізі, а також як проміжний продукт в органічному синтезі.
ізонітрозин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |