Значення
-
ІЗОНІКОТИ́Н, -у, ч. Фармакологічний препарат, синтетичний протитуберкульозний засіб (похідне гідразиду ізонікотинової кислоти), який застосовують для лікування та профілактики туберкульозу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ізонікотин, р. ізонікотину, д. ізонікотинові, з. ізонікотин, о. ізонікотином, м. ізонікотині, к. ізонікотине