ІЗОНІКОТИ́Н, -у, ч. Фармакологічний препарат, синтетичний протитуберкульозний засіб (похідне гідразиду ізонікотинової кислоти), який застосовують для лікування та профілактики туберкульозу.
ізонікотин
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |