ІЗОНЕОТИ́П, -а, чол. У біологічній систематиці та таксономії: дублікат неотипу (зразка, обраного замість утраченого типового зразка), який зберігається в іншій колекції або гербарії, ніж основний неотип.
ізонеотип
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |